оповідка
ОПОВІ́ДКА, и, ж., розм., рідко.
Те саме, що оповіда́ння.
Чи не гоже ж то нам буде Словом давнім, брате, Словом трудних оповідок Пісню надпочати..? (С. Руданський);
Микола.., щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В. Гжицький);
Пригадує, як колись у школі читала оповідку Стефана Цвейга (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)