оповідка —
опові́дка іменник жіночого роду рідко
Орфографічний словник української мови
оповідка —
див. бувальщина
Словник синонімів Вусика
оповідка —
[опоув’ідка] -дкие, д. і м. -в'ідз'ц'і, р. мн. -док
Орфоепічний словник української мови
оповідка —
-и, ж., розм., рідко. Те саме, що оповідання 2), 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
оповідка —
ОПОВІ́ДКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що оповіда́ння. Чи не гоже ж то нам буде Словом давнім, брате, Словом трудних оповідок Пісню надпочати..? (С. Руданський); Микола.., щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В.
Словник української мови у 20 томах
оповідка —
ОПОВІДА́ННЯ (невеликий за обсягом прозовий художній твір), МІНІАТЮ́РА, ОПОВІ́ДКА розм. рідко, ПОВІ́СТКА заст., ПРИПОВІ́СТКА діал.; НОВЕ́ЛА (про незвичайну подію з несподіваним кінцем).
Словник синонімів української мови
оповідка —
ОПОВІ́ДКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що оповіда́ння 2, 3. Чи не гоже ж то нам буде Словом давнім, брате, Словом трудних оповідок Пісню надпочати..? (Рудан., Вибр., 1937, 239); Микола..
Словник української мови в 11 томах