оповідачка
ОПОВІ́ДА́ЧКА, и, ж.
Жін. до опові́да́ч.
Дітвора, як горобці, враз шугнула до класу. Оповідачка з сусідньої школи перескочила через перелаз (Дніпрова Чайка);
Медже не розуміла і половини, але рівний голос оповідачки, дзижчання прядки і тонкі виспіви хуртовини – все сповивало її забуттям (З. Тулуб);
Василина Юхимівна була найкраща оповідачка з усіх, яких я чув (Ю. Яновський);
Відома північна оповідачка Марфа Крюкова .. широко використала традиційну поетику фольклору, уміло поєднавши її з сучасним змістом (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)