1. Словник української мови у 20 томах

оповідачка

ОПОВІ́ДА́ЧКА, и, ж.

Жін. до опові́да́ч.

Дітвора, як горобці, враз шугнула до класу. Оповідачка з сусідньої школи перескочила через перелаз (Дніпрова Чайка);

Медже не розуміла і половини, але рівний голос оповідачки, дзижчання прядки і тонкі виспіви хуртовини – все сповивало її забуттям (З. Тулуб);

Василина Юхимівна була найкраща оповідачка з усіх, яких я чув (Ю. Яновський);

Відома північна оповідачка Марфа Крюкова .. широко використала традиційну поетику фольклору, уміло поєднавши її з сучасним змістом (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповідачка — опові́да́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. оповідачка — -и. Жін. до оповідач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оповідачка — Опові́дачка, -чки, -чці; -дачки, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. оповідачка — ОПОВІ́ДА́ЧКА, и, ж. Жін. до опові́да́ч. Дітвора, як горобці, враз шугнула до класу. Оповідачка з сусідньої школи перескочила через перелаз (Дн. Чайка, Тв. Словник української мови в 11 томах