оповідачка

ОПОВІ́ДА́ЧКА, и, ж. Жін. до опові́да́ч.

Дітвора, як горобці, враз шугнула до класу. Оповідачка з сусідньої школи перескочила через перелаз (Дн. Чайка, Тв., 1960, 100);

Медже не розуміла і половини, але рівний голос оповідачки, дзижчання прядки і тонкі виспіви хуртовини — все сповивало її забуттям (Тулуб, Людолови, II, 1957, 406);

Василина Юхимівна була найкраща оповідачка з усіх, яких я чув (Ю. Янов., II, 1954, 119);

Відома північна оповідачка Марфа Крюкова.. широко використала традиційну поетику фольклору, уміло поєднавши її з сучасним змістом (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповідачка — опові́да́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. оповідачка — -и. Жін. до оповідач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оповідачка — ОПОВІ́ДА́ЧКА, и, ж. Жін. до опові́да́ч. Дітвора, як горобці, враз шугнула до класу. Оповідачка з сусідньої школи перескочила через перелаз (Дніпрова Чайка); Медже не розуміла і половини, але рівний голос оповідачки... Словник української мови у 20 томах
  4. оповідачка — Опові́дачка, -чки, -чці; -дачки, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)