опоганюваний
ОПОГА́НЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до опога́нювати;
// опога́нювано, безос. присудк. сл.
Ясну дитячу душу.. зогиджувано почуваннями люті, помсти, звірства, диких мук, опоганювано сопухом горючої смоли й смаженого у ній людського тіла (Круш., Буденний хліб.., 1960, 148).
Словник української мови (СУМ-11)