опорний
ОПО́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до опо́ра 1, 2.
Обидві руки виконують сенсорну і моторну функції і відіграють то опорну, то пізнавальну роль (Рад. психол. наука.., 1958, 19);
// Який є опорою (у 1, 2 знач.); на який опирається хто-, що-небудь.
Кортіло обчухрати застаріле гілля, закидати аричок камінням та землею, вирвати в кручах опорний камінець, щоб зірвалося все велетенське бескеття (Ле, Міжгір’я, 1953, 71);
Передача електроенергії на великі відстані поки що неможлива без надійних засобів кріплення проводів на опорних щоглах (Роб. газ., 30.Х 1965, 1).
2. Який є вихідною базою для якої-небудь діяльності.
Первинні партійні організації.. є основою партії, опорними пунктами агітаційно-пропагандистської та організаторської роботи в масах (Ком. Укр., 10, 1965, 22).
Опо́рна ба́за — постійне місце розташування чого-небудь, пункт зберігання матеріалів, устаткування, продуктів і т. ін.;
Опо́рне господа́рство — зразкове господарство, що є прикладом організації праці й одержання високих прибутків у конкретних умовах.
Словник української мови (СУМ-11)