опорочення

ОПОРО́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. опоро́чити.

Всьому сірому, посередньому та фальшивому треба безжальну війну оголосити!.. Нещадну провадити боротьбу проти неправдивого зображення радянської дійсності, як також і проти опорочення її! (Тич., III, 1957, 486).

Значення в інших словниках

1. опорочення — опоро́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. опорочення — ОПОРО́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. опоро́чити. За освітою [М. І. Вавілов] насамперед агроном, наукова ж ерудиція є плюсом, а не мінусом, і тільки в полемічному запалі може бути використана для опорочення (із журн.).  Словник української мови у 20 томах