опорочений
ОПОРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опоро́чити.
Хтось натякнув на Кузьму, і громада вже підхопила, покотила по всьому вигону його неславу, закидала грязюкою його опорочене ім’я (Л. Янов., І, 1959, 304).
Словник української мови (СУМ-11)