опороти
ОПОРО́ТИ, опорю́, опо́реш, док., перех., діал.
1. Розпороти.
Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину (Сл. Гр.).
2. Сильно вдарити; оперіщити.
Чоловік як опоре його кийком (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)ОПОРО́ТИ, опорю́, опо́реш, док., перех., діал.
1. Розпороти.
Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину (Сл. Гр.).
2. Сильно вдарити; оперіщити.
Чоловік як опоре його кийком (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)