опороти

Опоро́ти, -рю, -риш

гл.

1) Распороть. Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину.

2) Ударить сильно. Чоловік як опоре його кийком. Грин. І. 42.

Значення в інших словниках

1. опороти — опоро́ти дієслово доконаного виду розпороти; сильно вдарити діал.  Орфографічний словник української мови
2. опороти — опорю, опореш, док., перех., діал. 1》 Розпороти. 2》 Сильно вдарити; оперіщити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опороти — ОПОРО́ТИ, опорю́, опо́реш, док., діал. 1. що. Розпороти. Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину (Сл. Б. Грінченка). 2. кого, що. Сильно вдарити; оперіщити. Чоловік як опоре його кийком (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. опороти — ОПОРО́ТИ, опорю́, опо́реш, док., перех., діал. 1. Розпороти. Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину (Сл. Гр.). 2. Сильно вдарити; оперіщити. Чоловік як опоре його кийком (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах