опороти
ОПОРО́ТИ, опорю́, опо́реш, док., діал.
1. що. Розпороти.
Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину (Сл. Б. Грінченка).
2. кого, що. Сильно вдарити; оперіщити.
Чоловік як опоре його кийком (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)