1. Словник української мови у 20 томах

опороти

ОПОРО́ТИ, опорю́, опо́реш, док., діал.

1. що. Розпороти.

Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину (Сл. Б. Грінченка).

2. кого, що. Сильно вдарити; оперіщити.

Чоловік як опоре його кийком (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опороти — опоро́ти дієслово доконаного виду розпороти; сильно вдарити діал. Орфографічний словник української мови
  2. опороти — опорю, опореш, док., перех., діал. 1》 Розпороти. 2》 Сильно вдарити; оперіщити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опороти — ОПОРО́ТИ, опорю́, опо́реш, док., перех., діал. 1. Розпороти. Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину (Сл. Гр.). 2. Сильно вдарити; оперіщити. Чоловік як опоре його кийком (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. опороти — Опоро́ти, -рю, -риш гл. 1) Распороть. Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину. 2) Ударить сильно. Чоловік як опоре його кийком. Грин. І. 42. Словник української мови Грінченка