опорочений
ОПОРО́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до опоро́чити.
Укладений із вічем ряд надійно тримав його на придунайських обводах Тивері і зобов'язував клопотатися ділом всієї землі – вибором місць під сторожові вежі та гридниці при вежах. Не хотів бачити те діло опороченим чиїмсь недбальством, тому до всього приглядався, правдиво кажучи, усе започатковував сам (Д. Міщенко);
// у знач. прикм.
Хтось натякнув на Кузьму, і громада вже підхопила, покотила по всьому вигону його неславу, закидала грязюкою його опорочене ім'я (Л. Яновська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опорочений — опоро́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- опорочений — Зганьблений, знеславлений, заплямований, наплямований, сплямований Словник чужослів Павло Штепа
- опорочений — ОПОРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опоро́чити. Хтось натякнув на Кузьму, і громада вже підхопила, покотила по всьому вигону його неславу, закидала грязюкою його опорочене ім’я (Л. Янов., І, 1959, 304). Словник української мови в 11 томах