опорочений

Значення в інших словниках

1. опорочений — опоро́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
2. опорочений — ОПОРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до опоро́чити. Укладений із вічем ряд надійно тримав його на придунайських обводах Тивері і зобов'язував клопотатися ділом всієї землі – вибором місць під сторожові вежі та гридниці при вежах. Словник української мови у 20 томах
3. опорочений — ОПОРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опоро́чити. Хтось натякнув на Кузьму, і громада вже підхопила, покотила по всьому вигону його неславу, закидала грязюкою його опорочене ім’я (Л. Янов., І, 1959, 304). Словник української мови в 11 томах