опочилий

ОПОЧИ́ЛИЙ, а, е, заст., ритор. Дієпр. акт. мин. ч. до опочи́ти.

Радянських діти це бійців, Хоробрих смертю опочилих (Рильський, III, 1961, 42).

Значення в інших словниках

1. опочилий — опочи́лий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. опочилий — -а, -е, заст., ритор. Дієприкм. акт. мин. ч. до опочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опочилий — ОПОЧИ́ЛИЙ, а, е, заст., книжн. Дієпр. акт. до опочи́ти. Діти це бійців, Хоробрих смертю опочилих (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах