1. Словник української мови в 11 томах

опочилий

ОПОЧИ́ЛИЙ, а, е, заст., ритор. Дієпр. акт. мин. ч. до опочи́ти.

Радянських діти це бійців, Хоробрих смертю опочилих (Рильський, III, 1961, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опочилий — опочи́лий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. опочилий — -а, -е, заст., ритор. Дієприкм. акт. мин. ч. до опочити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опочилий — ОПОЧИ́ЛИЙ, а, е, заст., книжн. Дієпр. акт. до опочи́ти. Діти це бійців, Хоробрих смертю опочилих (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах