1. Словник української мови в 11 томах

опочивок

ОПОЧИ́ВОК, вку, ч., заст. Спочинок.

*Образно. Сердиться явір на вітра, що хоче В час опочивку знов його дрочить (Дн. Чайка, Тв., 1960, 346).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опочивок — опочи́вок іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. опочивок — див. відпочинок Словник синонімів Вусика
  3. опочивок — -вку, ч., заст. Спочинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. опочивок — ОПОЧИ́ВОК, вку, ч., заст. Спочинок. * Образно. Сердиться явір на вітра, що хоче В час опочивку знов його дрочить (Дніпрова Чайка). Словник української мови у 20 томах
  5. опочивок — ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал. Словник синонімів української мови