1. Великий тлумачний словник сучасної мови

опочилий

опочи́лий

-а, -е, заст., ритор.

Дієприкм. акт. мин. ч. до опочити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опочилий — опочи́лий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. опочилий — ОПОЧИ́ЛИЙ, а, е, заст., книжн. Дієпр. акт. до опочи́ти. Діти це бійців, Хоробрих смертю опочилих (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  3. опочилий — ОПОЧИ́ЛИЙ, а, е, заст., ритор. Дієпр. акт. мин. ч. до опочи́ти. Радянських діти це бійців, Хоробрих смертю опочилих (Рильський, III, 1961, 42). Словник української мови в 11 томах