оправдання

ОПРАВДА́ННЯ, я, с., рідко.

1. Дія за знач. оправда́ти і оправда́тися.

Уже переконував себе, щоби тепер вернутись, а прийти опісля. Хоч знав, що це лиш пусте оправдання, бо він і потім не прийде (Март., Тв., 1954, 344);

Не вперше Дмитро висліджує Марічку, але вона на всі його оправдання.., на всі присягання має тільки одну й ту саму відповідь: — Іди своєю дорогою (Вільде, Сестри.., 1958, 329).

2. Те саме, що ви́правдання 2, 3.

Маю надію, що таки сама скінчу свою роботу, а коли ні, то оправданням мені почасти може те служити, що я і других.. не покінчала (Л. Укр., V, 1956, 256);

— Уже, на всякий випадок, і оправдання тримаєш на язиці? (Стельмах, II, 1962, 146).

Значення в інших словниках

1. оправдання — оправда́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. оправдання — -я, с., рідко. 1》 Дія за знач. оправдати і оправдатися. 2》 Те саме, що виправдання 2), 3)  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оправдання — ОПРАВДА́ННЯ, я, с., рідко. 1. Дія за знач. оправда́ти і оправда́тися. Уже переконував себе, щоби тепер вернутись, а прийти опісля. Хоч знав, що це лиш пусте оправдання, бо він і потім не прийде (Л. Мартович). 2. Те саме, що ви́правдання 2...  Словник української мови у 20 томах