оправданий
ОПРА́ВДАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до оправда́ти.
Щоби побороти неясну і нічим не оправдану тривогу, Анеля встала і пішла до кухні (Фр., VI, 1951, 435);
Виявилось, які порядки заведено в земстві, скільки перейшло через Колісникові руки грошей, які трати оправдані, які ні (Мирний, III, 1954, 382).
Словник української мови (СУМ-11)