оправдування

ОПРА́ВДУВАННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. опра́вдувати і опра́вдуватися.

Так була заклопотана їмостиним приходом, що майже не чула її оправдування за нанесення вогкості (Март., Тв., 1954, 428);

Це наївне оправдування привернуло всіх до бідного дядька Шевка (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 120).

2. Те саме, що ви́правдання 2.

Значення в інших словниках

1. оправдування — опра́вдування іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. оправдування — -я, с., рідко. 1》 Дія за знач. оправдувати і оправдуватися. 2》 Те саме, що виправдання 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оправдування — ОПРА́ВДУВАННЯ, я, с., рідко. 1. Дія за знач. опра́вдувати і опра́вдуватися. Це наївне оправдування привернуло всіх до бідного дядька Шевка (М. Стельмах). 2. Те саме, що ви́правдання 2.  Словник української мови у 20 томах