оправдувати

ОПРА́ВДУВАТИ і ОПРАВДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПРАВДА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОПРАВДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. Те саме, що виправдо́вувати.

— Я не буду сперечатись з вами, мамо, щодо змісту листа панни Обринської.. і не буду його ані оправдувати, а ще менше — боронити (Коб., III, 1956, 76);

— Сватати не будеш?.. — Таки не буду, — погоджується Левко і починає оправдувати себе. — Була б у тебе земля, сякі-такі воленята, завтра б своїм батькам і твоїй матері в ноги уклонився, бо ти дівчина нічого собі і роботяща (Стельмах, І, 1962, 280);

Були в мене свідки, що злочинного не робив я нічого. Оправдав мене суд (Тесл., З книги життя, 1949, 78);

Я хотів би дати не будь-що, а таку річ, яка справді оправдала б постанову редакції (Коцюб., III, 1956, 293).

Значення в інших словниках

1. оправдувати — опра́вдувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. оправдувати — і оправдовувати, -ую, -уєш, недок., оправдати, -аю, -аєш і рідко оправдити, -джу, -диш, док., перех. Те саме, що виправдовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оправдувати — Виправдувати, виправдати, повиправдувати, справджувати, справдити, посправджувати, управджувати, управдити, повправджувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. оправдувати — ОПРА́ВДУВАТИ і ОПРАВДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПРАВДА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОПРАВДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що. Те саме, що виправдо́вувати 1–3. – Я не буду сперечатись з вами, мамо, щодо змісту листа панни Обринської ..  Словник української мови у 20 томах
5. оправдувати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови