оправдувати
ОПРА́ВДУВАТИ і ОПРАВДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПРАВДА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОПРАВДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що.
Те саме, що виправдо́вувати 1–3.
– Я не буду сперечатись з вами, мамо, щодо змісту листа панни Обринської .. і не буду його ані оправдувати, а ще менше – боронити (О. Кобилянська);
– Сватати не будеш?.. – Таки не буду, – погоджується Левко і починає оправдувати себе. – Була б у тебе земля, сякі-такі воленята, завтра б своїм батькам і твоїй матері в ноги уклонився, бо ти дівчина нічого собі і роботяща (М. Стельмах);
Були в мене свідки, що злочинного не робив я нічого. Оправдав мене суд (А. Тесленко);
Я хотів би дати не будь-що, а таку річ, яка справді оправдала б постанову редакції (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)