оправдуватися
ОПРА́ВДУВАТИСЯ і ОПРАВДО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОПРАВДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко ОПРАВДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док.
Те саме, що виправдо́вуватися.
– Я, пане суддя, вже дванадцять років з Аляски і знаю, що обвинувачені мають право оправдуватись на суді (Мирослав Ірчан);
Аничка аж до землі кланяється та зозулею просить та, неначе та дитина, оправдується: – Бігме, паноченьку, не казала я таке. То вам понабріхували (Л. Мартович);
Відпиши скоро, не оправдуйся апатією (В. Стефаник);
Германові надії оправдалися вповні (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)