оправдуватися

ОПРА́ВДУВАТИСЯ і ОПРАВДО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОПРАВДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко ОПРАВДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док. Те саме, що виправдо́вуватися.

Відпиши скоро, не оправдуйся апатією (Стеф., III, 1954, 27);

— Я, пане суддя, вже дванадцять років з Аляски і знаю, що обвинувачені мають право оправдуватись на суді (Ірчан, II, 1958, 98);

Аничка аж до землі кланяється та зозулею просить та, неначе та дитина, оправдується: — Бігме, паноченьку, не казала я таке. То вам понабріхували (Март., Тв., 1954, 41);

Германові надії оправдалися вповні (Фр., VIII, 1952, 411).

Значення в інших словниках

1. оправдуватися — опра́вдуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. оправдуватися — і оправдовуватися, -уюся, -уєшся, недок., оправдатися, -аюся, -аєшся і рідко оправдитися, -джуся, -дишся, док. Те саме, що виправдовуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оправдуватися — ОПРА́ВДУВАТИСЯ і ОПРАВДО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОПРАВДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко ОПРАВДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док. Те саме, що виправдо́вуватися.  Словник української мови у 20 томах
4. оправдуватися — ВИПРАВДО́ВУВАТИСЯ (доводити свою правоту, невинність), ВИПРА́ВДУВАТИСЯ, ОПРАВДО́ВУВАТИСЯ, ОПРА́ВДУВАТИСЯ, ВИПРАВЛЯ́ТИСЯ рідше, ОБІЛЯ́ТИСЯ розм. рідко, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ заст., ПРАВДИ́ТИСЯ діал. — Док.: ви́правдатися, оправда́тися, ви́правитися, обіли́тися.  Словник синонімів української мови