оправдуючий

ОПРА́ВДУЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до опра́вдувати.

Мені страшенно неприємно перед Вами, що так довго мовчав, але на це є оправдуючі причини і надіюсь, що Ви пробачите мені (Рад. літ-во, 5, 1958, 120).