опрісник
ОПРІ́СНИК, а, ч., заст. Опріснок.
Коли ж Чайчиха починала марудитись біля жорен, діти завжди допомагали їй роздерти мисочку жита на опрісники: про хліб стара тепер боялася й думати (Стельмах, І, 1962, 207).
Словник української мови (СУМ-11)