опірний
ОПІ́РНИЙ, а, е, рідко. Який відзначається опором, протидією чому-небудь; непокірний.
В нього [отамана] вже вступив опірний дух (Хотк., II, 1966, 237).
Словник української мови (СУМ-11)ОПІ́РНИЙ, а, е, рідко. Який відзначається опором, протидією чому-небудь; непокірний.
В нього [отамана] вже вступив опірний дух (Хотк., II, 1966, 237).
Словник української мови (СУМ-11)