опірний
ОПІ́РНИЙ, а, е, рідко.
Який відзначається опором, протидією чому-небудь; непокірний.
В нього [отамана] вже вступив опірний дух (Г. Хоткевич);
– Всякому в землі Володимира вільно вірити, як хоче і в що хоче .. Ось таке оповіщу скрізь, а опірних покараю нарівні, чи наших, чи християн (Юліан Опільський).
Словник української мови (СУМ-20)