1. Словник української мови у 20 томах

опірний

ОПІ́РНИЙ, а, е, рідко.

Який відзначається опором, протидією чому-небудь; непокірний.

В нього [отамана] вже вступив опірний дух (Г. Хоткевич);

– Всякому в землі Володимира вільно вірити, як хоче і в що хоче .. Ось таке оповіщу скрізь, а опірних покараю нарівні, чи наших, чи християн (Юліан Опільський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опірний — опі́рний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. опірний — -а, -е, рідко. Який відзначається опором, протидією чому-небудь; непокірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опірний — ОПІ́РНИЙ, а, е, рідко. Який відзначається опором, протидією чому-небудь; непокірний. В нього [отамана] вже вступив опірний дух (Хотк., II, 1966, 237). Словник української мови в 11 томах