орденоносний

ОРДЕНОНО́СНИЙ, а, е. Нагороджений орденом.

Свою дочку орденоносну вітало гаряче село (Гонч., Вибр., 1959, 322);

Славну трудову перемогу здобув орденоносний колектив Дніпробуду (Наука.., 11, 1956, 5);

Двічі орденоносна Україна — невід’ємна складова частина могутнього Радянського Союзу (Літ. газ., 7.XI 1961, 2).

Значення в інших словниках

1. орденоносний — орденоно́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. орденоносний — -а, -е. Нагороджений орденом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. орденоносний — ОРДЕНОНО́СНИЙ, а, е. Нагороджений орденом. Свою дочку орденоносну вітало гаряче село (І. Гончаренко); Славну трудову перемогу здобув орденоносний колектив Дніпробуду (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах