1. Словник української мови в 11 томах

орденоносний

ОРДЕНОНО́СНИЙ, а, е. Нагороджений орденом.

Свою дочку орденоносну вітало гаряче село (Гонч., Вибр., 1959, 322);

Славну трудову перемогу здобув орденоносний колектив Дніпробуду (Наука.., 11, 1956, 5);

Двічі орденоносна Україна — невід’ємна складова частина могутнього Радянського Союзу (Літ. газ., 7.XI 1961, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орденоносний — орденоно́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. орденоносний — -а, -е. Нагороджений орденом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. орденоносний — ОРДЕНОНО́СНИЙ, а, е. Нагороджений орденом. Свою дочку орденоносну вітало гаряче село (І. Гончаренко); Славну трудову перемогу здобув орденоносний колектив Дніпробуду (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах