ординаційний

ОРДИНАЦІ́ЙНИЙ, а, е, іст.

1. Прикм. до ордина́ція.

2. Який дістався в спадщину за ординацією (у 2 знач.).

Фортеп’ян стоїть насеред ординаційного покою (Стеф., III, 1954, 119).

Значення в інших словниках

1. ординаційний — ординаці́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ординаційний — -а, -е, іст. 1》 Прикм. до ординація. 2》 Який дістався в спадщину за ординацією (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ординаційний — ОРДИНАЦІ́ЙНИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до ордина́ція. 2. Який дістався в спадщину за ординацією (у 2 знач.). Фортеп'ян стоїть насеред ординаційного покою (В. Стефаник).  Словник української мови у 20 томах