ординаційний

ординаці́йний

-а, -е, іст.

1》 Прикм. до ординація.

2》 Який дістався в спадщину за ординацією (у 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. ординаційний — ординаці́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ординаційний — ОРДИНАЦІ́ЙНИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до ордина́ція. 2. Який дістався в спадщину за ординацією (у 2 знач.). Фортеп'ян стоїть насеред ординаційного покою (В. Стефаник).  Словник української мови у 20 томах
3. ординаційний — ОРДИНАЦІ́ЙНИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до ордина́ція. 2. Який дістався в спадщину за ординацією (у 2 знач.). Фортеп’ян стоїть насеред ординаційного покою (Стеф., III, 1954, 119).  Словник української мови в 11 томах