оркестрант
ОРКЕСТРА́НТ, а, ч. Музикант, що грає в оркестрі.
Враз дзвінок — і оркестранти вийшли на естраду всі (Тич., II, 1957, 327);
Оркестранти, бажаючи скликати до себе танцюристів, дули у всі дуди й бубнили у бубни (Чорн., Красиві люди, 1961, 80).
Словник української мови (СУМ-11)