1. Словник української мови в 11 томах

оркестрант

ОРКЕСТРА́НТ, а, ч. Музикант, що грає в оркестрі.

Враз дзвінок — і оркестранти вийшли на естраду всі (Тич., II, 1957, 327);

Оркестранти, бажаючи скликати до себе танцюристів, дули у всі дуди й бубнили у бубни (Чорн., Красиві люди, 1961, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оркестрант — оркестра́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. оркестрант — -а, ч. Музикант, що грає в оркестрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оркестрант — ОРКЕСТРА́НТ, а, ч. Музикант – учасник оркестру. Враз дзвінок – і оркестранти вийшли на естраду всі (П. Тичина); Оркестранти, бажаючи скликати до себе танцюристів, дули у всі дуди й бубнили у бубни (С. Чорнобривець). Словник української мови у 20 томах
  4. оркестрант — МУЗИКА́НТ (той, хто грає на якомусь інструменті), МУЗИ́КА, ГРАЧ розм.; ГРАВЕ́ЦЬ розм., ГРЕЦЬ розм.; ОРКЕСТРА́НТ (той, хто грає в оркестрі). Я ціп продала, Пішла музиканта найняла (П. Чубинський); Тепер він вже став музикою (І. Словник синонімів української мови
  5. оркестрант — Оркестра́нт, -та; -ра́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)