1. Орфографічний словник української мови

оркестрант

оркестра́нт

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оркестрант — -а, ч. Музикант, що грає в оркестрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. оркестрант — ОРКЕСТРА́НТ, а, ч. Музикант – учасник оркестру. Враз дзвінок – і оркестранти вийшли на естраду всі (П. Тичина); Оркестранти, бажаючи скликати до себе танцюристів, дули у всі дуди й бубнили у бубни (С. Чорнобривець). Словник української мови у 20 томах
  3. оркестрант — МУЗИКА́НТ (той, хто грає на якомусь інструменті), МУЗИ́КА, ГРАЧ розм.; ГРАВЕ́ЦЬ розм., ГРЕЦЬ розм.; ОРКЕСТРА́НТ (той, хто грає в оркестрі). Я ціп продала, Пішла музиканта найняла (П. Чубинський); Тепер він вже став музикою (І. Словник синонімів української мови
  4. оркестрант — Оркестра́нт, -та; -ра́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. оркестрант — ОРКЕСТРА́НТ, а, ч. Музикант, що грає в оркестрі. Враз дзвінок — і оркестранти вийшли на естраду всі (Тич., II, 1957, 327); Оркестранти, бажаючи скликати до себе танцюристів, дули у всі дуди й бубнили у бубни (Чорн., Красиві люди, 1961, 80). Словник української мови в 11 томах