осміх

О́СМІХ, у, ч., рідко. Посмішка, усміх.

Осміх блищав на рожевих устах, виразно обведених навкруги (Н.-Лев., І, 1956, 185);

То щастя небесне — сидіти з тобою! Зрівнявся з богами щасливець такий, Що жадібно ловить солодку розмову І осміх принадливий твій! (Крим., Вибр., 1965, 62);

У комісара й у міністра на губах легенький осміх, ніби вони головували на родинному святі (Ю. Янов., II, 1958, 115).

Значення в інших словниках

1. осміх — о́сміх іменник чоловічого роду, істота посмішка рідко  Орфографічний словник української мови
2. осміх — -у, ч., рідко. Посмішка, усміх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осміх — О́СМІХ, у, ч. Посмішка, усміх. Осміх блищав на рожевих устах, виразно обведених навкруги (І. Нечуй-Левицький); То щастя небесне – сидіти з тобою! Зрівнявся з богами щасливець такий, Що жадібно ловить солодку розмову І осміх принадливий твій! (А.  Словник української мови у 20 томах
4. осміх — У́СМІ́ШКА, У́СМІХ, ПО́СМІШКА, О́СМІШКА рідше, О́СМІХ рідше; ПІВУ́СМІШКА, ПІВУ́СМІХ (ледве помітна, легка). Борис закивав нам головою, засміявся й так і од'їхав од нас із тією щасливою усмішкою (Є.  Словник синонімів української мови
5. осміх — О́сміх, -ху; -міхи, -хів = у́сміх  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. осміх — Осміх, -ху м. = усміх. Її очі сміялись, а на губах перебігав осміх. Левиц. Пов. 73.  Словник української мови Грінченка