осніжений
ОСНІ́ЖЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до осні́жити.
Чорніють [галки] на осніженім гіллі, мов малі демони (Коб., І, 1956, 222);
Співаю я у юнім русі під шум осніжених гаїв (Сос., І, 1957, 151).
Словник української мови (СУМ-11)ОСНІ́ЖЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до осні́жити.
Чорніють [галки] на осніженім гіллі, мов малі демони (Коб., І, 1956, 222);
Співаю я у юнім русі під шум осніжених гаїв (Сос., І, 1957, 151).
Словник української мови (СУМ-11)