осовілий

ОСОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до осові́ти.

Часом Галя цілу ніч продумає так, приливаючи думки гарячими слізьми, і на другий день устане з червоними осовілими очима, з невиспаною головою (Мирний, IV, 1955, 75).

Значення в інших словниках

1. осовілий — осові́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. осовілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до осовіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осовілий — Оспалий, збаранілий  Словник чужослів Павло Штепа
4. осовілий — ОСОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до осові́ти. 2. у знач. прикм. Сонний, напівсвідомий. Часом Галя цілу ніч продумає так, приливаючи думки гарячими слізьми, і на другий день устане з червоними осовілими очима, з невиспаною головою (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах