осока

ОСОКА́, и́, ж. Багаторічна болотна трава родини осокових з довгими гострими листками.

У долині — луки, трава по пояс.. Посередині — рудочка, верби, очерет поріс, осока (Тесл., З книги життя, 1949, 9);

Верболозом, осокою Молодою Плесо озера ясне Огорнулося і сяє (Вороний, Вибр., 1959, 124);

Десь за річкою гув болотяний бугай, в осоках покахкувала час від часу дика качка (Тют., Вир, 1964, 39).

Значення в інших словниках

1. осока — осока́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. осока — [осока] -ки, д. і м. осоуц'і  Орфоепічний словник української мови
3. осока — -и, ж. Багаторічна болотна трава родини осокових із довгими гострими листками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. осока — ОСОКА́, и́, ж. Трав'яниста рослина родини осокових з довгими гострими листками, яка росте на болотах. У долині – луки, трава по пояс .. Посередині – рудочка, верби, очерет поріс, осока (А.  Словник української мови у 20 томах
5. осока — Поширена на всій земній кулі трав'яниста рослина родини осокових; утворює т.зв. кислі луки, непридатні для випасу худоби; в Україні понад 90 видів; деякі (напр., о. парвська) застосовують у медицині.  Універсальний словник-енциклопедія
6. осока — Осока́, -ки ж. Болотное растеніе: осока. Сагех. L. С. acuta, C. vulgaris. Tries. Анн. 85. ЗЮЗО. І. 115, 116. — кочковата. Carex coespitosa. L. ЗЮЗО. І. 115. — кринична. C. praecox Jacy. ЗЮЗО. І. 115. — польова. С. Pseudocyperus. L. ЗЮЗО. І. 115.  Словник української мови Грінченка