осоловілий

ОСОЛОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до осолові́ти.

Ясно-червоні лиця, певне, від вітру, набубнявіли. Досвідченим оком, осоловілим поглядом провіряли ріллю (Горд., Дівчина.., 1954, 128);

Вже після того, як випито було чимало і осоловілий батюшка завів старовинних козацьких пісень, .. було запрошено до столу й Гаркушу (Гончар, II, 1959, 347);

Харкевич прокинувся і довго дивився осоловілими очима в сірий морок напівтемного каземату (Голов., Тополя.., 1965, 447).

Значення в інших словниках

1. осоловілий — осолові́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. осоловілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до осоловіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осоловілий — ОСОЛОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до осолові́ти. Осоловілі від сну очі. 2. у знач. прикм. Те саме, що осові́лий 2. Ясно-червоні лиця, певне, від вітру, набубнявіли. Досвідченим оком, осоловілим поглядом провіряли ріллю (К.  Словник української мови у 20 томах