осоловілий

осолові́лий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до осоловіти.

Значення в інших словниках

1. осоловілий — осолові́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. осоловілий — ОСОЛОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до осолові́ти. Осоловілі від сну очі. 2. у знач. прикм. Те саме, що осові́лий 2. Ясно-червоні лиця, певне, від вітру, набубнявіли. Досвідченим оком, осоловілим поглядом провіряли ріллю (К.  Словник української мови у 20 томах
3. осоловілий — ОСОЛОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до осолові́ти. Ясно-червоні лиця, певне, від вітру, набубнявіли. Досвідченим оком, осоловілим поглядом провіряли ріллю (Горд., Дівчина..  Словник української мови в 11 томах