осоромлюватися
ОСОРО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОСОРО́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. осоро́мляться; док. Ставити себе в незручне, неприємне становище; накликати на себе сором, набиратися сорому.
Їй пригадувалась денна буча, що збила вона на всю вулицю, вона чула, що вона одна тут тілько ославилася, осоромилася… І все через кого? Через отого шибеника… (Мирний, IV, 1955, 84);
// тільки док. Принизити свою гідність, потрапивши в прикре становище.
Щоб не осоромитись, я схопив за ніжку табуретку однією рукою, підняв її на рівень голови (Чаб., Катюша, 1960, 90).
Словник української мови (СУМ-11)