осоруга
ОСОРУ́ГА, и, ж., рідко.
1. Прикрощі, неприємність.
А всередині у Ярошенка десь почало скаржитись тихо-тихесенько щось од лукавого: — Чи мало ганяли тебе по школах, чи мало було з людьми осоруги?.. (Вас., І, 1959, 195).
2. Почуття відрази, огиди.
Усі стояли за ділом своїм, хто насторожений своїм клопотом, хто втомлений до осоруги на світ цілий, — з своєї досади (Вовчок, І, 1955, 172).
Словник української мови (СУМ-11)