осоруга
ОСОРУ́ГА, и, ж., рідко.
1. Прикрощі, неприємність.
А всередині у Ярошенка десь почало скаржитись тихо-тихесенько щось од лукавого: – Чи мало ганяли тебе по школах, чи мало було з людьми осоруги?.. (С. Васильченко).
2. Почуття відрази, огиди.
Усі стояли за ділом своїм, хто насторожений своїм клопотом, хто втомлений до осоруги на світ цілий, – з своєї досади (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)