осочняк

ОСОЧНЯ́К, а, чол. Зарості осоки; місце, заросле осокою.

Води й тепер багато у тій долині, — щоправда, обабіч уже добре тисне на неї осочняк (Народна творчість та етнографія, 1, 1967, 54).

Значення в інших словниках

1. осочняк — осочня́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. осочняк — -а, ч. Зарості осоки; місце, заросле осокою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осочняк — ОСОЧНЯ́К, у́, ч. Зарості осоки; місце, заросле осокою. Води й тепер багато у тій долині, – щоправда, обабіч уже добре тисне на неї осочняк (із журн.).  Словник української мови у 20 томах