оставатися
ОСТАВА́ТИСЯ, таю́ся, тає́шся, недок., ОСТА́ТИСЯ, а́нуся, а́нешся, док., розм., рідко. Те саме, що залиша́тися.
Один тілько брат названий Оставсь на всім світі, Та й той — почув, що так страшно Пекельнії діти Його брата замучили Залізняк заплакав (Шевч., І, 1963, 140);
Оставсь Брюховецький, як остуджений (П. Куліш, Вибр., 1969, 184);
І спускаюсь собі вниз, Мало й остається, Щоб урвати кілька раз, А мотуз не рветься (Рудан., Переслів’я, 1958, 10);
Хоч за старця, аби не остаться (Укр.. присл.., 1955, 117);
До екзамену оставалося мало, і всю оту купу книжок я знав вже розказати од палітурки до палітурки (Вас., Вибр., 1954, 26).
Остава́йсь здоро́в (здоро́ва); Остава́йтеся здоро́ві — усталена формула прощання.
[Настуся:] Оставайтеся здорові, мої високії тополі і хрещатий мій барвіночку (Шевч., II, 1963, 199);
Знову затуркотав барабан; старші скомандували… — Прощавайте!.. — Оставайтесь здорові!.. (Мирний, II, 1954, 116);
Оста́тися в брехуна́х — підірвати довіру до своїх слів, учинків з боку кого-небудь.
— Коли б ще самому в брехунах не остатись, а то… — думав він мовчки (Мирний, II, 1954, 207);
Оста́тися ні в сих, ні в тих — потрапити в незручне, неприємне становище.
А Гвинтовка оставсь тепер перед Шрамом ні в сих, ні в тих. Бачить, що вже Шрам розкусив його (П. Куліш, Вибр., 1969, 129).
Словник української мови (СУМ-11)