оставатися
ОСТАВА́ТИСЯ, таю́ся, тає́шся, недок., ОСТА́ТИСЯ, а́нуся, а́нешся, док., розм.
Те саме, що залиша́тися.
Один тілько брат названий Оставсь на всім світі, Та й той – почув, що так страшно Пекельнії діти Його брата замучили, Залізняк заплакав (Т. Шевченко);
Оставсь [Петро] коло ридвана, мов прив'язаний (П. Куліш);
І спускаюсь собі вниз, Мало й остається, Щоб урвати кілька раз, А мотуз не рветься (С. Руданський);
Хоч за старця, аби не остаться (приказка);
До екзамену оставалося мало, і всю оту купу книжок я знав вже розказати од палітурки до палітурки (С. Васильченко).
Залиша́тися (рідко остава́тися) / зали́ши́тися (рідко оста́тися) в брехуна́х див. залиша́тися;
(1) Остава́йся здоро́в (здоро́ва) <�Остава́йтеся здоро́ві> – усталена формула прощання.
[Настуся:] Оставайтеся здорові, мої високії тополі і хрещатий мій барвіночку (Т. Шевченко);
Знову затуркотав барабан; старші скомандували... – Прощавайте!.. – Оставайтесь здорові!.. (Панас Мирний).
◇ І насі́ння не ли́шиться (не зали́ши́ться, рідко не оста́неться і т. ін.) див. лиша́тися;
Лиши́тися (зали́ши́тися, рідко оста́тися і т. ін.) з но́сом <�Діста́ти / дістава́ти но́са> див. лиша́тися;
Лиши́тися (оста́тися, бу́ти і т. ін.) з гарбузо́м див. лиша́тися;
Не лиша́тися (не залиша́тися, рідко не остава́тися і т. ін.) / не лиши́тися (не зали́ши́тися, рідко не оста́тися і т. ін.) в боргу́ див. лиша́тися;
Нічо́го [бі́льше] не лиша́ється (не залиша́ється, не зостає́ться, рідко не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не зали́ши́лося, не зоста́лося, рідко не оста́лося і т. ін.) [, як] див. лиша́тися;
(2) Оста́тися (лиши́тися, опини́тися і т. ін.) ні в сих, ні в тих – потрапити в незручне, неприємне і т. ін. становище.
А Гвинтовка оставсь тепер перед Шрамом ні в сих, ні в тих. Бачить, що вже Шрам розкусив його (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)